Каштани давно стали невіддільною частиною київського пейзажу, однак останніми роками дерева зазнають серйозних екологічних і кліматичних викликів. Головні причини — інвазивні шкідники, дорожні реагенти та загальна вразливість виду до міського середовища.
Про загрози для каштанів і можливі варіанти їх заміни розповів перший заступник голови Державної екоінспекції Дмитро Заруба.
Однією з головних небезпек для київських каштанів є мінуюча міль — інвазивний шкідник, який останніми роками масово уражає дерева наприкінці літа. За словами Заруби, масштаби поширення шкідника такі великі, що ефективна боротьба з ним потребує значних коштів. Компанії, які спеціалізуються на інсектицидах, пропонують ін’єкції вартістю близько 50 євро на одне дерево — сума, яка є непідйомною з огляду на загальну кількість каштанів у столиці.
Крім шкідників, каштани погано переносять міські умови — особливо негативно на них впливає сіль, якою взимку посипають вулиці. “Каштани менш витривалі, і коли попадає сіль… то ця сіль попадала в корінну систему каштана і фактично його знищувала”, — зазначив Заруба.
Кілька років тому у Києві провели експеримент: на перехресті Хрещатика та Прорізної висадили дерева різних видів у контейнерах з автополивом. Метою було оцінити їхню стійкість до міських умов, включно із забрудненням повітря та близькістю до дороги. Найкраще себе показав платан, якого навіть розглядали як альтернативу каштану.
Однак ця ідея не отримала підтримки киян.
“Тоді кияни вважали, що замінити каштан на платан — це неможливо. Адже каштан — це символ Києва… Він став символом ще з радянських часів, і є ним до цього часу”,
— розповів експерт.
Проблема каштанів набула особливої гостроти на головній вулиці столиці — Хрещатику. Нині міські служби шукають баланс між збереженням традиційного вигляду Києва та адаптацією до нових кліматичних і екологічних умов.
